Ознайомлення з народними піснями різних регіонів України та різних країн світу

  Тема: Ознайомлення з народними піснями різних регіонів України та різних країн світу.

Серед загальнонаціональних культурних цінностей, таких як мова, живопис, прикладне мистецтво, архітектура та інші, особливе місце належить українському фольклору. Кожна сторона української землі пишається своїм щедрим вкладом у скарбницю народної пісенності. Народна пісня є одним із найбільш популярних жанрів музичного мистецтва. В українській пісні відображено життя народу, моральні, етичні та естетичні цінності, багатовіковий досвід виховання у дусі високої духовності та моралі. Україна по-особливому багата на таланти і власну пісенну традицію. Український народ має найбільше в світі пісень – понад 200 тисяч. В ЮНЕСКО зібрана дивовижна фонотека народних пісень країн усього світу. У фонді України знаходиться 15,5 тисяч пісень. На другому місці перебуває Італія з кількістю 6 тисяч народних пісень.

Пісенна творчість українського народу багата і різноманітна. Це пісні: календарно-обрядові (колядки та щедрівки, веснянки, русальні та петрівочні, купальські та жниварські пісні), родинно-обрядові (весільні пісні та голосіння), епічні (думи, балади, історичні пісні та пісні-хроніки), родинно-побутові (колискові, жартівливі, пісні про кохання та родинне життя) та суспільно-побутові пісні (козацькі, чумацькі, кріпацькі, бурлацькі, рекрутські та солдатські, наймитські заробітчанські пісні), коломийки, пісні літературного походження, стрілецькі пісні та пісні-гімни.

Українські пісні - це мамина колискова, яка пахне чебрецем і мʼятою, молоком і ласкою. Це чумацькі і козацькі, давні й сучасні, сумні і веселі, широкі, мов степ і спокійні, мов крок волів, світлі, як радість, ясні, як світила, глибокі, як памʼять і багатогранні як душа українського народу.

Фольк є дуже різноманітним. Не існує єдиної точки зору на його регіональну диференціацію. Так, американський учений А. Ломакс виділяє 6 музично-стильових регіонів світу: 

• Америка;
• острови Тихого океану;
• Австралія;
• Азія (високорозвинені стародавні культури, наприклад, Китай чи Японія);
• Африка;
• Європа. 

  Європейська народна музика

  ред.

  У Європі існує велика кількість різновидів народної музики. Частіше за все це сільська музика, так як в селах виконується. Також до європейського фолку відносять середньовічну музику. Сучасний європейський фолк - це музика корінного населення Європи,тобто на три чверті це насамперед кельтська музика. Найвідомішими різновидами європейської фолк-музики є іспанське фламенко, ірландські пісні, шотландська народна музика, наспіви альпійських горців - йодль.

  
  
  

  
  

  Український Фольк завжди був важливою частиною української нації. Українські пісні передавались через покоління й зараз користуються великою популярністю серед народу. Важливою рисою народного фолку були музичні інструменти: трембіта, сопілка, бандура. Секрети їхнього виробництва передавались із покоління в покоління. Сучасні виконавці надають нового звучання українській фолк-музиці. Даний напрямок є популярним серед різних верств суспільства й набуває різноманітних форм: електрофольк, етнохіп-хоп, фолк-реп та інші. Серед найвідоміших українських гуртів та виконавців у даному жанрі є Go-A, Onuka, KHAYAT, ДахаБраха, KAZKA та багато інших. Вони є популярними не тільки на Україні, але й за її межами.

  Американська фолк-музика

  ред.

  Найбільш популяризованою є саме англомовна фолк-музика (Британії і частини Північної Америки, в основному, США). У Північній Америці можна почути музику корінних жителів цієї країни — індіанців, а також музику народів багатьох інших країн світу і музику, створену в США, у тому числі джаз, реп, барбершоп, рок і кантрі-енд-вестерн. Наприклад, кантрі — це музичний напрямок, що бере початок від народної музики європейських переселенців у США, яка в свою чергу продовжувала традиції епічної кельтської балади.

  Музика народів Центральної і Південної Америки не менш різноманітна, ніж північноамериканська. В ній відчувається вплив багатьох музичних культур, проте її основу складають три компоненти: іспанська (або португальська), африканська і індіанська музичні культури.

  Музика народів островів Тихого океану

  ред.

  На всіх островах Тихого океану живуть своєрідні музичні традиції. Аборигени Австралії співають, зберігаючи і розвиваючи свою релігію і культуру. Для них співак - це важлива фігура, яка передає людям звістки від духів природи. Традиційними музичними інструментами є діджеріду та буллер. Діджеріду - один з найдавніших музичних інструментів. Його унікальність полягає в тому, що він звучить на одній ноті, але при цьому має великий діапазон тембру. Зрівнятися з ним можуть лише людський голос, варган і частково орган. 

  Африканська етнічна музика

  ред.

  В Африці проживає значна кількість етносів і племен, у яких існує багато, як і різних, так і спільних рис музики. Найбільше ця різниця проявляється в північній і південній частинах материка. Північ значно обігнала в своєму розвитку південь, так як саме тут з'являються перші держави та цивілізації. Під впливом європейської колонізації африканські пісні та музичні стилі постійно зливалися з європейським фольклором. Залишилося небагато племен, яким вдалося зберегти власні музичні традиції, які не змінюються століттями. 

  

  Там-тами

  Африканській музиці властиве особливе почуття ритму. Одним з найпоширеніших інструментів є барабан. Барабани існують різних розмірів: від мініатюрних до величезних, розміром з людину. Кожне плем'я має свої барабани (понад 2000 видів). Значущість цього інструменту для африканців підкреслює така цитата:

  На початку Творець зробив барабанщика, мисливця і коваля...» 

  Існують різноманітні ударні (санса, ксилофон), а також духові інструменти(різні варіанти флейти, роги). Зі струнних інструментів використовується музичний лук, арфа, крарія та інші. Найпопулярнішим струнним інструментом є кора, яка має 21 струну.

  Музичний жанр реггі, а також реп, джаз і блюз мають африканське коріння, хоча найбільший розквіт цих жанрів відбувається в США і на Ямайці. 

  Музика країн Азійського регіону

  ред.

  У Південно-Східній Азії користуються популярністю традиційні ударні інструменти. В індонезійський оркестргамелан входять гонги, ксилофони, барабани й інші інструменти. Роль китайської культури для народів Азії можна порівняти з роллю античної Греції для народів Європи. Китайська народна музика зберегла свою самобутність, збагатившись в період Середньовіччя традиціями китайського музичного театру. Першою фіксацією китайської етнічної музики є "Ши цзін" - антологія народних пісень, ритуальних гімнів та од давнього Китаю (XI-VI ст. до н. е.). Давньокитайські музичні інструменти поділялись на струнні, духові та ударні. Етнічна музика Китаю переважно одноголоса. 

  На музику країн Близького Сходу помітно вплинув ісламу. Ісламська музика — це музичні традиції арабів, персів і тюркських народів, яка сформувалася ще в епоху Середньовіччя (VII-XVII ст.). Її характерними рисами були високий професіоналізм (вокальний та інструментальний). 

  Найпоширенішими музичними інструментами були зурна, уд, танбур. Користувалися успіхом як смичкові інструменті (гиджак, кеманча), так і ударні (даф, табл), духові (най — поздовжня багатостовбурна флейта). 

  Музика арабо-мусульманського культурного регіону мала великий вплив на музичне мистецтво Західної Європи (поява лютні, литавр, нових ритмів тощо), Індії(формування нових жанрів та стилів), Китаю(включення до імператорського оркестру інструментів піпи, сони та інших), Африки і Південно-Східної Азії.